Конфуцій (Кон-фу-цзи – почесний учитель Кун)

давньокитайський філософ, засновник конфуціанства

551-479 до н.е.

1. Червоною ниткою крізь життя.

   "Навчатися і не міркувати – гаяти час, міркувати і не вчитися – шкідливо", - все життя для Конфуція стало шляхом міркувань.

2. Життя.

Великий просвітитель і педагог став відомим в Європі як Конфуцій уже після смерті. Конфуцій – це латинізоване ім'я від Кун Фу-цзи, що значить "учитель Кун». Кун – прізвище роду, а звали Конфуція Цю, що в перекладі означає "холм". Він народився в царстві Лу. Він виходець з розореної аристократичної сім'ї. Батько його Шу-лян Хе помер, коли хлопцю виповнилося 3 роки, тому піклувалася про нього і намагалася дати достойну освіту його мати Янь Чжен-цзай, незважаючи на знані матеріальні труднощі. В 7 років пішов в школу і почав називатися Чжунні, де став кращім учнем. У 19 років він одружився і в нього народився син Лі. В юності Конфуцій працював на державній службі, але не довго. Його високі моральні якості не дали досягти успіху в політиці і він пішов у педагогіці і з 22 років став учителем, досягти саме на цій ниві великих успіхів. Конфуцій вважається першим приватним учителем у Китаї. З ціллю пропаганди своїх ідей подорожував по царствах Китаю, але не зустрівши підтримки, повернувся на Батьківщину, щоб стати упорядником стародавніх, канонічних книг, викладаючи своє вчення і викладацьку діяльність. У 497 р. до н.е. Конфуція назначили губернатором міста Чхун-ду. Тепер він міг на практиці здійснювати свої ідеї. Він вивчив біля 3 тисяч учнів, 72 з них стали видатним особистостями. У 479 р. до н.е. Конфуцій помер.

Основні праці: “Бесіди і судження” (“Лунь-юй”). В трактаті відтворюються бесіди філософи і учнів і знаходять відбиток педагогічні погляди філософа. Упорядник записок “Весна і осінь”, “Книга історії”, “Книга віршів і пісень”, “Книга змін”.

3. Вчення.

Методика викладу в школі Конфуція передбачала діалоги вчителя із учнями, класифікацію і порівняння фактів і явищ, наслідування прикладам. Конфуцій вбачав виховання, моральне самовдосконалення як значні фактори людського буття, обов’язкові умови благополуччя. Стабільність суспільства, вважав Конфуцій, зіждеться на вихованні відповідно соціальному призначенню “Імператор повинен бути імператором, сановник – сановникам, батько-батьком, син – сином”. Природа людини – той матеріал, з якого при правильному вихованні можна сформувати ідеальну особистість. Але зважав можливість впливу спадковості. Ідеально вихована людина за Конфуцієм, повинна мати найвищі якості: благородство, розважливістю, шанобливістю, вбачати істину, мати багату духовну культуру. Фактично, філософу належить практично перше в історії людства ідея всебічного розвитку особистості, де увага більше приділяється моральному вихованню, аніж освідченості. Програмою морального, розумового, естетичного, фізичного розвитку передбачалося навчання “синів неба” та “благородних мерків” вищезазначеним “мистецтвам”.

4. Вислови.

"Витися і час від часу повторювати вивчене".

"Якщо не можеш вчитися сам, то як ти можеш вчити інших людей?"

"Чого не бажаєш собі, не роби й іншим".