Вітальна сторінка arrow Мультимедіа галерея arrow Видатні педагоги та філософиarrow Макаренко Антон Семенович
Tuesday, 11 December 2018
Меню
Вітальна сторінка
Робоча Програма
Змістовні модулі
Тека творчих завдань
Мультимедіа галерея
Презентації
Екзаменаційний мінимум
Глосарій
Журнал
Тестовий контроль
Форма Авторизації





Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація
Мультимедіа галерея
 

Макаренко Антон Семенович

видатний педагог, письменник, публіцист.

1888-1939 р.р.

  1. Червоною ниткою крізь життя.

    Макаренко А.С був великим педагогом- практиком, але у свій час влада дозволила вважати його тільки письменником.І тільки справи його вихованців підтвердили правельність методів виховання. Під час війни жоден з них не став дизертиром , навіть навпаки – з честю пронесли звання вихованців колонії ім. Горького.

  2. Життя.

  3. А. С. Макаренко народився 1(13) березня 1888 р. у сім'ї робітника в містечку Білопілля Харківської губернії (нині Сумська область). Його батько, Семен Григорович, працював у залізничних майстернях. Мати, Тетяна Михайлівна, була доброю, веселою, розумною жінкою, знала багато казок, прислів'їв і приказок. Ці якості батьків, очевидно, передались синові. В сім'ї було п'ятеро дітей – три дочки і двоє синів, – Антон був середнім. З дитинства він був хворобливим, і через це довго не міг спілкуватися з ровесниками. Але, коли Антон переріс молодші шкільні роки і разом з ними і свої хвороби, він став дуже активним у спілкуванні і завжди був душею, улюбленцем товариства. У 1901 р. сім'я Макаренків переїжджає на батьківщину матері – в Крюків (нині район м. Кременчука). Антон, закінчивши до цього часу двокласне залізничне училище в Білопіллі, вступає до другого класу Кременчуцького міського чотирикласного училища. Це училище давало середню освіту. В 1904 р. він закінчує його на «відмінно» і вступає на однорічні педагогічні курси. В 1905 р. з 1 вересня він починає свою педагогічну діяльність на посаді вчителя Крюківського двокласного залізничного училища з п'ятирічним строком навчання. А. С. Макаренко багато часу віддавав самоосвіті, багато читав, вивчав найновішу літературу з історії, філософії, психології і т. п. Це допомогло молодому педагогові в роботі з дітьми. Він постійно брав участь в репетиціях аматорських спектаклів, літературних вечорах, заняттях гуртків. У 1909 р. в Крюківському училищі з'явився новий директор, реакціонер і хабарник. А. С. Макаренко сміливо виступив проти нього, і хоч справедливість обвинувачення була доведена, молодому педагогові довелось залишити Крюків і переїхати на станцію Долинська Херсонської губернії. Тут, у двокласному залізничному училищі, він пропрацював з 1911 до 1914 р. Крім учителювання, він бере на себе зобов'язання вихователя в гуртожитку, де жили учні – діти залізничних працівників і службовців. У гуртожитку було введено чіткий режим дня, чергування, а після уроків проводились екскурсії, походи, спектаклі, ігри, костюмовані вечори. У 1914 р. відкривається Полтавський учительський інститут. А. С. Макаренко зараховується студентом після блискучої здачі вступних іспитів. Восени 1916 р. Антон Семенович був призваний на військову службу, яку проходив у Києві. Але через короткозорість його перевели спочатку у військову канцелярію, а потім зняли з військового обліку. В березні 1917 р. він повертається в Полтаву і в червні закінчує інститут з золотою медаллю. У 1917 році, після закінчення інституту, Антон Семенович повертається у Крюків викладачем залізничного училища, що незабаром було перетворене у вище початкове залізничне училище з семирічним строком навчання. Макаренка призначають директором цього училища. Тут він випробовує нові форми виховання та організації дітей. Створена в училищі сільськогосподарська комуна орендувала великий сад і город. У 1919 р. Кременчук захопили війська Денікіна. За організацію комуни Антон Семенович був звільнений з роботи. Він переїздить у Полтаву, де спочатку завідує початковим училищем № 2, а в серпні 1920 р. призначається директором 10-ї трудової школи. У вересні 1920 р. А. С.Макаренку було доручено організувати на хуторі Триби, за 6 кілометрів від Полтави дитячу колонію для неповнолітніх правопорушників і безпритульних. У 1920 р. колонія переходить на територію помістя баронів Трепке, де були кращі умови для життєдіяльності вихованців. В 1922 р. А. С. Макаренко перебуває на курсах при Інституті організаторів народної освіти в Москві для підвищення кваліфікації. В 1924 р., у зв'язку з закінченням ремонтних робіт, колонія остаточно переселилася на нове місце. У травні 1926 р. колонія ім. Горького переїздить в Куряж, під Харків і об’єднується з Курязькою трудовою колонією. Після інспекторської поїздки А. С. Макаренка по деяких колоніях Харківської області і висловлених ним критичних зауважень з приводу недоліків у роботі, проти нього почалося справжнє переслідування. В Куряж почали часто їздити комісії, які наполегливо шукали недоліки в роботі і не хотіли помічати значних досягнень у педагогічній діяльності А. С. Макаренка. В грудні 1927 р. в Харкові була відкрита комуна ім. Ф. Е. Дзержинського, побудована для дітей загиблих чекістів та безпритульних. А. С. Макаренко був призначений її завідуючим і одночасно продовжував працювати в колонії ім. Горького. Влітку 1928 р. відбулась подія, що мала велике значення для А. С. Макаренка і вихованців – в колонію в гості приїхав Олексій Максимович Горький. Він дав високу оцінку педагогічній системі А. С. Макаренка, організації всієї життєдіяльності вихованців колонії. Проте Макаренка звинувачували в недостатності гуманізму, в перебільшенні ролі колективної життєдіяльності, в недооцінці особистості, в неувазі до освіти та навчання вихованців. Незважаючи на те, що А. С. Макаренко пішов із системи наркомосу, переслідування, відкрите і приховане, продовжувалось. Його було звільнено від завідування комуною і переведено на посаду завідуючого педагогічною частиною (завуча). У липні 1935 р. Антон Семенович переїхав до Києва, де працював помічником начальника відділу трудових колоній НКВС УРСР. Звідси він підтримує зв'язки з комуною, а з осені 1936 р. за сумісництвом бере на себе завідування дитячою трудовою колонією № 5 у Броварах під Києвом. У 1934 р. його приймають у Спілку письменників СРСР. У 1937 р. Антон Семенович переїжджає на постійне місце проживання в Москву. Тут він повністю присвячує себе літературній і суспільно-політичній діяльності. Надто напружена робота та неповне його визнання підривають його здоров'я. На початку 1939 р. за особливі заслуги в галузі літератури А. С. Макаренко був нагороджений Орденом Трудового Червоного прапора. 1 квітня 1939 р. Антон Семенович повертався приміським електропотягом до Москви з Будинку творчості Спілки письменників у Голіцино. Увійшовши до вагону, він відчув себе дуже погано і, сказавши присутнім лише фразу: «Я письменник Макаренко», помер від серцевого нападу (похований на Новодівочому кладовищі, м. Москва).

    Основні праці: “Книга для батьків”, “Педагогічна поема”, “Прапори на баштах”, “На велетенському фронті” (у співтоваристві з М. Фере), “Марш 30-го року”, п’єса “Мажор”, “Методика організації виховного процесу” і т.ін.

  4. Вчення.

  5. Мета виховання: “Я розумію мету виховання як програму людської особистості, програму людського характеру, причому у поняття характеру я викладаю всю сутність особистості, тобто і характер зовнішніх проявів і внутрішньої переконаності, і політичного виховання, і знання – абсолютно всю картину людської особистості.

    Загальні принципи виховання:
    цілісність, та діалектичність виховного процесу; педагогічний гуманізм (спрямованість, мотиваційно-ціннісне ставлення до педагогічної дійсності, піклування про вихованців, вимогливість ); праця як системоутворююча основа усієї сукупності виховних впливів;принцип завтрашньої радості.

    Методи вимога, організація, дитячої радості, система перспективних ліній, громадська думка, безпосередній вплив педагога, покарання.

    Закони розвитку колективу:
    руху колективу, паралельної педагогічної дії, спадкоємності поколінь, розвитку колективу; умови розвитку колективу (взаємозв’язок загального та первинного колективів, єдність колективу, створення організованого активу, включення колективу в систему широких громадянських зв’язків, наявність єдиного педагогічного центру).

  6. Вислови.

  7. "Дисципліна в колективі – це цілковита захищеність, цілковита впевненість у своєму праві, шляхах і можливостях саме для кожної окремої особи".

    "Педагогічна майстерність може бути доведена до високого ступеня досконалості, майже до ступеня техніки. Потрібно, щоб педагогіка володіла засобами впливу, які б були настільки універсальними і могутніми, що коли нам, вихованець зустріне будь-які впливи шкідливості, навіть наймогутніші, вони б нівелювались, ліквідувались нашим впливом".

    "Перш ніж керувати, навчись підкорятись".

 
   Назад

Всі матеріали й мультимедиа ресурси використаються винятково в навчальних цілях і служать тільки для ознайомлення.
Щоб заявити про порушення авторських прав, необхідно відправити нам письмове повідомлення на адресу електронної пошти: wshark.inc@gmail.com або wshark@ksu.ks.ua
(спершу ознайомтесь з нашим повідомленням "про авторські права")