Вітальна сторінка arrow Мультимедіа галерея arrow Видатні педагоги та філософиarrow Грінченко Борис Дмитрович
Tuesday, 11 December 2018
Меню
Вітальна сторінка
Робоча Програма
Змістовні модулі
Тека творчих завдань
Мультимедіа галерея
Презентації
Екзаменаційний мінимум
Глосарій
Журнал
Тестовий контроль
Форма Авторизації





Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація
Мультимедіа галерея
 

Грінченко Борис Дмитрович

письменник, педагог, мовознавець, громадський діяч, голова київської “Просвіти”

1863-1910 р.р.

  1. Червоною ниткою крізь життя.

    Він прагнув створити бібліотеку, яка б задовольняла перші найпекучіші потреби в просвіті нашого народу, була б першим кругом знань.

  2. Життя.

  3. Борис Дмитрович Грінченко народився 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр Харківського повіту Харківської губернії в сім'ї дворянина, поміщика, відставного штабс-капітана Дмитра Яковича Грінченка, який дотримувався відвертих проімперських поглядів. Сім'я мала досить високі статки. Мати Б. Грінченка була дочкою відставного російського полковника Літарьова. Всупереч батьковій забороні вже змалку хлопець знав українську мову, був знайомий із світом народної поетичної пісенної та обрядової творчості. З 1874 р. Борис навчається в Харківській реальній гімназії, де давалися основи різних наук, а по закінченні – право навчання у вищому інженерному закладі. Це була єдина навчальна установа, у якій навчався Б. Грінченко. У 1879 році він був виключений з п'ятого класу і на 1,5 місяці ув'язнений. Причиною був зв'язок юнака з гуртком революційних народників, що розповсюджував соціалістичну літературу та готував терористичні замахи (зокрема на Олександра II). Наслідки півторамісячного ув'язнення були фатальними: юнак позбавлявся права на здобуття навіть середньої освіти. До кінця життя він не раз потрапляв під жандармський нагляд, поневірявся і врешті-решт невиліковно захворів на сухоти. Восени 1881 р., успішно склавши іспит на звання народного вчителя, Б. Д. Грінченко починає вчителювати у двокласній школі російськомовного села Введенське Змігвського повіту на Харківщині. Розпочати вчительську діяльність Б. Грінченкові довелося в умовах дії царських указів 1863 і 1876 років, які забороняли друкувати книги, періодику українською мовою і найголовніше – навчати українською мовою, починаючи з початкової школи. Влітку 1883 р. Б. Грінченко перебував у м. Змієві на педагогічних курсах, організованих для вчителів Харківщини (очолював курси інспектор народних училищ І. Я. Литвинов). Тут на Бориса Дмитровича, який виділявся серед учителів знаннями з педагогіки, вмінням обґрунтувати і висловити думку, звернув увагу директор народних шкіл Жаворонков і призначив його другим учителем двокласної школи в с. Олексіївці Зміївського повіту. У 1883 р. Борис Грінченко одружується. Поетеса і письменниця Марія Гладиліна (літературний псевдонім Марія Загірня) стала не просто його дружиною, але й найвірнішим другом, порадником, однодумцем у всіх його діяннях в ім'я України, її майбутнього. З 1886 по 1887 роки Б. Д. Грінченко працює статистиком Херсонського губернського земства. Під час учителювання в Олексіївці Б. Грінченко підтримував контакти з X. Д. Алчевською. У 1894 р. Б. Грінченко переїздить до Чернігова, де займає посаду діловода оціночної комісії губернського земства, а з 1896 р. – секретаря земської управи. У 1902 р., залишивши посаду в Чернігівському губернському земстві, Б. Д. Грінченко з мрією стати хоч на короткий час «тільки письменником» переїздить до Києва. Проте його сподівання зайнятися переважно літературно-художньою творчістю не справдились. Він береться за упорядкування та редагування «Словаря української мови», що став найвидатнішим виданням у дожовтневій лексикографії. У роки першої російської революції Б. Д. Грінченко не лишається осторонь визвольної боротьби. З 1906 р. – співробітник газети "Громадська думка", редактор журналу "Нова громада". У 1906-1909 pp. очолював Київську "Просвіту". У 1908 р. хвороба Б. Грінченка загострюється. Викликано це було смертю єдиної доньки Настусі. Помер Б. Грінченко в 1910 р., лікуючись від сухот, в Італії. Поховано його в Києві, на Байковому кладовищі, поруч з могилою доньки Насті.

    Основні праці: “Землевские педагогические курсы”, “Народные учителя как сельские хозяева”, “К вопросу о журнале для детского чтения в земской народной школе”, “Народні вчителі і вкраїнська школа”, “Якої нам треба школи”, “Братства і просвітня справа на Вкраїні за польського панування”, “Українська граматика до науки читання й писання” і т.ін.

  4. Вчення.

  5. Мета народної школи – “виховати розум дитини настільки це посильно для народної школи, розвинути, зміцнити його, зробити дитину придатною до подальшої діяльності, тому що при сучасному стані речей саме в цій подальшій діяльності і посягає вся суть”, охоплення всіх дітей національною освітою.

    Дидактичні принципи: природовідповідність; розвиваючий характер навчання; історизм, який забезпечує системність набутих знань та розуміння законів конкретної епохи, поєднання національних та загальнолюдських основ освіти; принцип послідовного викладу, систематизації знань; принцип зацікавлення дитини; її активності у навчальному процесі.

    Методи і засоби навчання: використання методів взаємного навчання (організація кафедри асистентів зі старших учнів), розробка оригінальної методики навчання читання; організація позакласного читання, написання рецензій на прочитані книжки відгуків про екскурсії; введення уроків праці у шкільне навчання; організація фольклорного гуртка для учнів.

  6. Вислови.

  7. "Виховати розум дитини наскільки це посильно для народної школи, розвинути, зміцнити його, зробити дитину придатною до подальшого діяльності, тому що при сучасному стані речей саме в цій подальшій діяльності і полягає вся суть".

 
   Назад

Всі матеріали й мультимедиа ресурси використаються винятково в навчальних цілях і служать тільки для ознайомлення.
Щоб заявити про порушення авторських прав, необхідно відправити нам письмове повідомлення на адресу електронної пошти: wshark.inc@gmail.com або wshark@ksu.ks.ua
(спершу ознайомтесь з нашим повідомленням "про авторські права")