Вітальна сторінка arrow Мультимедіа галерея arrow Видатні педагоги та філософиarrow Грушевський Михайло Сергійович
Tuesday, 11 December 2018
Меню
Вітальна сторінка
Робоча Програма
Змістовні модулі
Тека творчих завдань
Мультимедіа галерея
Презентації
Екзаменаційний мінимум
Глосарій
Журнал
Тестовий контроль
Форма Авторизації





Забули пароль?
Ще не зареєстровані? Реєстрація
Мультимедіа галерея
 

Михайло Сергійович Грушевський

видатний учений-історик, громадський і політичний діяч, письменник, ідеолог руху за незалежність України,

організатор національної освіти і науки

1866-1934 рр.

  1. Червоною ниткою крізь життя.

    У його творах звучить заклик до плекання в українцях громадянських чеснот, до яких учений-патріот відносить переважання “житті людини інтересів колективу, громади, держави над інстинктами грубої особистої насолоди”.

  2. Життя.

  3. Михайло Сергійович народися 29 вересня 1866 р. у м. Хоми (тепер м. Хелм на території Польщі) у родині викладача греко-уніатської гімназії. У 1869 р. родина переїздить на південь Російської імперії: спочатку до Ставрополя (1870-1878), згодом – до Владикавказа (1878-1880), де батько практично на пустці створює добре організовану шкільну дирекцію, яка об’єднала більш як 100 народних шкіл з кваліфікованими вчителями і пристойним обладнанням. У 1880 р. Михайла віддали до тифлійскої гімназії. Роки навчання у Київському університеті св. Володимира (1886-1890) згадує з прикрістю, бо то були часи викладання обмежених загальних курсів, слабких семінарських занять і розквіту системи всіляких “пагінок” на студентів та викладачів від керівництва університету. “История Киевской земли от смерти Ярослава до конца ХІХ века” принесла автору золоту дипломну медаль і пропозицію очолити кафедру української історії у Львівському університеті (1894). Блискуче захистив у Київському університеті магістерську дисертацію на тему “Барское староство. Исторические очерки” (1894) виконану на основі величезного архівного матеріалу. 1898-1913 рр. – очолював товариством ім. Т.Г. Шевченка у Львові. 1895-1913 рр. – редагував “Записки наукового товариства ім. Шевченка”, з 1907 р. – очолював паралельно Українське наукове товариство в Києві. 29.04.1918 р. – обраний президентом УНР. Керував розбудовою національної освіти України, 1919-1922 рр. – жив у Празі, Берліні, Відні, Женеві, Парижі. З 1922 р. – оселився в Бадені під Віднем, займався виключно “Історією української літератури”. 1923 р. – обраний членом Української Академії Наук. 1924 р. (07.02) – одержав дозвіл на приїзд до Києва, 1929 – обрано академіком Академії Наук СРСР.

    Основні праці: “Справи українських кафедр і наші наукові потреби”, “За рідну школу”, “Про українську мову і українську школу”, “історія України: Додаток до програм вищих початкових шкіл і низших класів шкіл середніх” і багато інших.

  4. Вчення.

  5. Мета виховання – формування всебічно розвиненої людини – громадянина і патріота.

    Принцип народності як головний принцип навчання і виховання. Необхідна рідна школа, така система навчання і виховання, яка базується на національних традиціях і рідній мові. Необхідно, щоб людина за допомогою наставника сама формувала свій світогляд. Для здійснення програми самоосвіти й самовиховання потрібно всіляко заохочувати дітей до читання різної літератури, без жодного примусу обережно спрямовуючи художні смаки та пізнавальні інтереси юного читача. Національна самосвідомість повинна бути домінуючою у вихованні моральності.

  6. Вислови.

  7. "Досить відкрити людині очі на те, хто вона, щоб бути певним в її вірності національній дисципліні".

    "Треба горнутися до свого українського, заохочувати до цього, розширювати його всякими способами".

 
   Назад

Всі матеріали й мультимедиа ресурси використаються винятково в навчальних цілях і служать тільки для ознайомлення.
Щоб заявити про порушення авторських прав, необхідно відправити нам письмове повідомлення на адресу електронної пошти: wshark.inc@gmail.com або wshark@ksu.ks.ua
(спершу ознайомтесь з нашим повідомленням "про авторські права")