Лубенець Тимофій Григорович учитель, директор школи, школи, педагог, фахівець з теорії й методики початкового навчання, дошкільного виховання та освіти дорослих 1855-1936 рр. |
|
![]() |
Тимофій Григорович народився 21 лютого 1855 р. в м. Кромвці Чернігівської губернії (тепер райцентр Сумської обл.) в небагатій міщанській родині. Навчався в Кромвецькому повітовому училищі, а по його закінченні – в Чернігівській земській учительській семінарії, яка славилася сильною когортою викладачів і новаторськими підходами до навчання. У 1873 р. почав вчительську практику у початковій школі с. Вороньки. У 1878 р. – звільнено з роботи за “Общеполезный задачник”. Але йому вдалося дістати призначення на посаду вчителя однокласного училища в с. Рачіси, де він пропрацював до 1883 р. 1881 р. витримав іспити за курс Білгородського учительського інституту. З 1883 р. – вчитель підготовчого класу Київської першої гімназії. 1886 р. – експерт науково-навчального відділу Всеросійської художньо-промислової виставки в Нижньому Новгороді. 12.1913 – 01.1914 рр. – брав активну участь у роботі Всеросійського з’їзду з народної освіти, у підготовці резолюції “Об украинских школах”, після якого Лубинця позбавили права викладати. 1914 р. – викладач на Київських вищих жіночих курсах. 1918-1919 рр. – інструктор київських трудових шкіл. 1919-1924 рр. – керував трудовою школою у Пущі-Водиці. 1926 р. – вийшов на пенсію, але до самої смерті продовжував займатися громадсько-педагогічною діяльністю. Основні праці: “Общеполезный задачник”, “Перша книжка після граматики”, “Сборник арифметических задач для начального преподавания арифметики в народных училищах”, “Родная нива”, “Об игрушках” і т.ін. Мета виховання: виховання освідчених людей, які уміють працювати і з повагою відноситися до людей праці. Дидактичні принципи: наочність, практична спрямованість, активність, розвиток пізнавальних здібностей, народність, природовідповідність. Методи навчання і виховання: бесіди, самостійна робота учнів, спостереження, вивчення історії народу. Будучи переконаним, що навчання дітей потрібно здійснювати на близькому і доступному їм матеріалі, педагог залучає текст своїх підручників велику кількість народних творів: пісень, приказок, повчань, казок. Навіть підручник з арифметики він максимально наблизив до життя. Але, на жаль, тогочасним Міністерством освіти книжки були заборонені для використання в народній школі. За проведення лекцій і показових уроків був нагороджений золотою медаллю. "Якщо вчитель досяг того, що його учні добре засвоїли за програмою грамотність і вміють користуватись нею, то такий учитель виконав тільки своє пряме завдання. Для морального же виховання не існує і не може бути ані програми, ні підручника, ні напрацьованого матеріалу". "Кожний народний учитель може і повинен мати великий моральний вплив, але ніколи такий вплив не набувається заучуванням правил моралі, тому що спіх морального виховання залежить від моральної сили і моральних якостей вихователя". "Народное образование – дело великое. Ведь это ни более ни менее, как продолжение дела Божьего «в шестой день», попытка досотворить человека, разить нем всю полноту духа, который дан ему". |