Дістервег Фрідріх Вільгельм Адольф

німецький педагог

1790-1866 р.р.

1. Червоною ниткою крізь життя.

   Ф.В.А. Дістервег був революціонером в житті і в науці, підтверджуючи це кожним його етапом.

2. Життя.

Фрідріх Адольф Вільгельм Дістервег народився в місті Зігені (Німеччина) в сім'ї чиновника-юриста. Вчився в середній латинській школі, де панував дух муштри і зубріння. У 1808 р. вступив до Герборнського університету, потім вчився в Тюбінгенському університеті, який закінчив у 1811 р., здобувши вчений ступінь доктора філософських наук. У студентські роки захоплювався не лише філософією, а й історією, математикою. Закінчивши університет, працював викладачем фізики і математики в середніх школах Франкфурта-на-Майні і Ельберфельда. Дуже вплинули на педагога роки діяльності (1813-1818) у зразковій школі м. Франкфурта-на-Майні, у якій працювали учні і послідовники Песталоцці. Він керував вчительськими семінаріями, викладав педагогіку, математику і німецьку мову і одночасно був вчителем дослідних початкових шкіл при цих семінаріях. У 1820 р. прусський уряд в Мерсі, біля Дюссельдорфа відкрив учительську семінарію, поставивши на чолі цієї установи Дістервега. Він викладає там математику, педагогіку, німецьку мову, працює вчителем дослідних початкових шкіл при семінарії, створює курси для удосконалення учителів. З 1827 р. до своєї смерті видає цікавий журнал "Рейнські листки для виховання і навчання". Дістервег редагував його сорок років і помістив у ньому понад 400 статей. З 1832 році він керував Берлінською учительською семінарією, яку перетворив у центр учительської освіти. В цей час він підготував 20 підручників для народної школи і кілька методичних керівництв. У 1835 році вийшла його двотомна праця "Керівництво до освіти німецьких учителів" (перший том був присвячений загальним питанням дидактики, другий - містив методики викладання окремих предметів). Книга набула широкої популярності. У 1832-1841 рр. він створив у Берліні 4 учительських товариства, а в 1848 році був обраний головою "Загальної німецької вчительської спілки". Того ж року разом із прогресивними депутатами прусських національних зборів підписав "Записку 23", в якій засуджував конфесійні школи і ставив вимоги створення єдиної школи для дітей усіх націй. У 1847 р.і Дістервег був усунутий з посади директора семінарії за таке вільнодумство, а в 1850 р. звільнений у відставку, однак він не припиняв літературно-педагогічної і громадської діяльності, видавав журнал "Педагогічний щорічник". У 1854 р. були видані реакційні "Правила про викладання в учительській семінарії і в початковій школі", які відкинули школу далеко назад. Дістервег вів боротьбу проти них у пресі, в палаті депутатів, куди був обраний учительством у 1858 р. Боротьба Дістервега проти "Правил" мала великий вплив на учительство і громадську думку. Дістервег продовжував свою діяльність до кінця свого життя, він помер у 1866 році.

Основні праці: Більш як 400 статей у “Рейнських листках для виховання і навчання”, “Керівництво до освіти німецьких вчителів”, більше 20 підручників і керівництв з математики, німецької мови, географії-астрономії.

3. Вчення.

   Зміст освіти: багатостороннє вивчення невеликої кількості матеріалу, висуває ідею єдності формальної і матеріальної цілей освіти. Головним критерієм відбору навчального матеріалу залишається його сприяння розвитку пізнавальних здібностей. Відповідно виділяються 2 групи предметів: історичні (історія, географія, історична частини граматики); раціональні (філософські і математичні науки).

   Групи методів навчання:
   

   метод – повідомлення, що дає готові знання, вимагає від учнів головним чином пасивного сприйняття:
   • складовий;
   • запитальний (запитально-викладовий, удавано-запитальний, гра у запитання);
   • розвиваючий (дослідницький, що збуджує самостійність учнів);
   • викладовий (метод Шлейермахера);
   • запитальний (метод Сократа).

 

Дидактичні принципи: наочність, свідомість, урахування вікових особливостей дітей, систематичність, грунтовність.

Вислови.

"Будь-який метод є поганим, якщо привчає дитину до простого сприйняття або пасивності і добрим, якщо збуджує у неї самодіяльність".

"Не поспішай при вивченні основ".