Сухомлинський Василь Олександрович

видатний радянський педагог, директор школи, вчитель, дитячий письменник

1918-1970 рр.

1. Червоною ниткою крізь життя.

   Василь Олександрович завжди вбачав у дитині, перш за все, творчу особистість, тому методи їх навчання підбирав особливі. Натхнення для такої кропіткої праці черпав у своїй роботі, тому що власне роботу не вважав тільки роботою, а чимось значно більшим.

2. Життя.

Василь Олександрович народився незаможній селянській родині 28 вересня 1918 року в с. Василівка Олександрівського повіту Херсонської губернії (тепер Онуфріївський район Кіровоградської області). Початкову освіту Василь Сухомлинський здобув у Василівській семирічній школі (1926-1933 рр.), де був одним з кращих учнів. У 1934 р. він вступив на підготовчі курси при Кременчуцькому педагогічному інституті і незабаром став студентом факультету мови і літератури цього інституту. Але хвороба змусила його в 1935 році залишити цей навчальний заклад. Після цього, 17-річним юнаком він розпочинає свою практичну педагогічну діяльність, викладаючи українську мову і літературу у Василівській і Зибківській семирічних школах Онуфріївського району. Свою педагогічну освіту В. О. Сухомлинський продовжив у 1936 році у Полтавському педагогічному інституті (заочний відділ), де здобув спочатку кваліфікацію вчителя української мови і літератури неповної середньої школи, а потім викладача цих же предметів середньої школи (1938). З 1938 року і до початку війни В. О. Сухомлинський працює вчителем української мови і літератури в Онуфріївській середній школі, а через деякий час – завідуючим навчальною частиною цієї школи. У липні 1941 р. він був призваний до лав Червоної Армії. Навчався на воєнно-політичних курсах у Москві, де одержав військове звання молодшого політрука, а з вересня 1941 року він – пол.ітрук роти у діючій армії. Брав участь у боях на Калінінському фронті. У лютому 1942 року під Ржевом був тяжко поранений і понад чотири місяці лікувався у госпіталях. Після цього знову повертається до педагогічної роботи. З червня 1942 р. по березень 1944 р. працює директором і одночасно викладає російську мову і літературу в смт. Ува Удмуртської АРСР. Тут і почав особливо проявлятися талант педагога, організатора, керівника. Навесні 1944 р. разом з дружиною переїжджає до смт. Онуфріївка Кіровоградської області, де до 1948 р. очолює Онуфріївський районний відділ народний освіти та викладає у школі за сумісництвом. Як керівник відділу освіти протягом чотирьох років Василь Олександрович зробив багато для відбудови зруйнованих війною навчально-виховних закладів району, організації матеріально-побутового забезпечення дітей-сиріт, добору, навчання і виховання вчительських кадрів. З 1948 р. його призначають директором Павлиської середньої школи. В цій школі він працював до кінця свого життя. Це були 23 роки плідної науково-теоретичної, практичної навчально-виховної роботи талановитого педагога, вмілого організатора вчительського і учнівського колективів, директора школи. У 1955 р. захищає кандидатську дисертацію „Директор школи – керівник навчально-виховної роботи” у Київському університеті ім. Т.Шевченка. Педагогічну роботу В. О. Сухомлинський водночас поєднував із суспільною громадською діяльністю. Він був депутатом Павлиської селищної ради та Онуфріївської районної ради депутатів трудящих, проводив культурно-освітню роботу серед населення Павлиша. Держава високо оцінила заслуги педагога. У 1957 р. його обирають членом-кореспондентом АПН РСФСР, а в 1958 р. Міністерство освіти УРСР присвоїло йому звання заслуженого вчителя школи УРСР. У 1968 р. В.О. Сухомлинського обирають делегатом Всесоюзного з’їзду вчителів і присвоюють звання Героя Соціалістичної праці. Зірка Василя Олександровича згасла на злеті – на 52 році життя (2 вересня 1970 р.). Він був сповнений задумів і мрій.

Основні праці: „Виховання колективізму у школярів” (1956), “Педагогічний колектив середньої школи”, „Виховання патріотизму у школярів”, „Виховання комуністичного ставлення до праці”, „Духовний світ школяра”, “Павлиська середня школа”, “Як виховати справжню людину”, “Сто порад вчителеві”, “Розмова з молодим директором школи”, “Серце віддаю дітям”, „Народження громадянина”, “Листи до сина”, „Батьківщина в серці”, „Батьківська педагогіка”.

3. Вчення.

Основні ідеї, які розвинув В.О. Сухомлинський у цих та інших працях: любов до дитини; розвиток творчих сил кожної окремої особистості в умовах колективної співдружності, на основі етико-естетичних цінностей, інтересів, потреб, який спрямований у кінцевому підсумку на творчу працю; культ природи, природа як найважливіший засіб виховання почуття прекрасного і гармонії; розробка демократичних педагогічних засобів і методі навчання й виховання (повага, заохочення, опора на позитивне, моральне покарання); звернення до внутрішнього світу дитини, опора на її сили, внутрішні потенції, підтримка і розвиток того здорового, що є кожній особистості; розвиток ідей “радості пізнання”, тобто емоційне сприйняття процесу навчання; демократизація структури управління навчально-виховним процесом у школі (психологічний і педагогічний семінари, школа для батьків тощо).

В останній період життя Сухомлинський спирається на українську етнопедагогіку.

4. Вислови.

"Чим різкіший дисонанс між передбаченими, навмисними засобами виховання й засобами ненавмисними, які являють собою середовище для формування суспільних інстинктів людини, тим важче виховувати, тим важче формувати те, що в практиці зветься голосом совісті".

"У кожної дитини має бути особисте життя у світі книг".

"Праця і тільки праця – основа всебічного розвитку особистості. Не може бути і мови про всебічний розвиток, якщо людина не пізнала радості праці".

"Трудове виховання є практичною підготовкою молодого покоління до участі в громадському виробництві і разом з тим важливим елементом морального, інтелектуального і естетичного виховання"2.

"Краса існує незалежно від нашої свідомості і волі, але вона відкривається людиною, нею пізнається, живе в її душі".