Шацький Станіслав Теофілович російський педагог 1878-1934 рр. |
|
![]() |
З 1881 р. Станіслав Теофілович жив у Москві, а з 14 років вже давав приватні уроки. З 1905 р. – розпочав педагогічну діяльність. Організовує виховну громаду “Сетлемент”. 1908 р. – закриття “Сетлемента”, 1909 р. – створення виховної громади “Дитяча праця і відпочинок”. В “Сетлементі”, створеному разом із А.У. Зеленко, юнаки та підлітки мали можливість отримувати професійну підготовку і вчитися у початковій школі. Другий заклад – для дітей. У ньому дитячу працю розглядали як засіб виховання та організації колективу. Особливе значення – зв’язок навчання і виховання. Була створена наскрізна система виховання - від виховання дітей дошкільного віку до виховання дорослих. Швацький С.Т. намагався враховувати вікові і індивідуальні особливості дітей і підлітків. 1911 р. – організація літньої колонії для дітей і підлітків “Бадьоре життя” у Калузькій губернії. 1919 р. – створення першої дослідної станції з народної освіти Наркомосу. Головним принципом діяльності станції, як і радянської педагогіки 20-х рр. У цілому, став зв’язок школи і виховання з життям. 1932 р.- керівництво експериментально-педагогічною лабораторією і одночасно Московською консерваторією, де вперше створив кафедру педагогіки. Основні праці: “Діти – робітники майбутнього”, “Бадьоре життя”, “Роки пошуків”, “Вивчення життя і участь в ньому”. Мета виховання – знайти методи, форми і засоби управління дитячою спілкою, допомагати підростаючому поколінню засвоїти прогресивні культурні норми і цінності суспільства. Етапи розвитку дитячої Спілки (у колонії “Бадьоре життя”). В основу діяльності покладені сільськогосподарська праця і робота по самообслуговуванню. І етап – адаптація дітей до трудової діяльності, яскраво виражене емоційне відношення до життя; ІІІ етап – відбувається зближення трудової діяльності з іншими видами. Діти прагнуть естетично оформити житло, будівлі. Активно розвивається ігрова діяльність. Ознаки організованої дитячої спілки: єдність, подолання “змістового бар’єру” між вчителями і дітьми, нейтралізація аморальних сил в дитячому середовищі, бадьоре життя дітей, яке підкорюється суворому режиму (праця, самообслуговування, гра, мистецтво, спорт.), організаційне оформлення “дитячого середовища”, самоврядування, видання журналу, взаємовплив дітей позитивного спрямування. "Виховання людини повинно бути вихованням її самодіяльності, і у цьому прагненні не можна зупинятися на півдорозі. Необхідно вести учнів таким чином, щоб вони всю роботу – і розумову, і фізичну – виконували самі". "Мій ідеал – мозолі на руках і вища культура". "Фізична праця необхідна для загального розвитку". |